Поки що я скоріше більше в стані “мені пофіг”. А ще я іноді люблю себе. От в таких трьох станах коливаються мої стосунки з головою. Треба розібратись що кожен зі станів мені дає, і як їх простіше при потребі змінювати.
Люблю я себе тоді коли щось зробив, розібрався, чи навчився. Зрозуміло що таке триває недовго.
Після цього одразу іде звична рутина, і я рухаюсь за течією, роблю те що з мене потрібно рівно настільки наскільки потрібно і не маю жодного бажання робити будь-які зайві дії. Аналогічно як мене в воєнкоматі капітан питав “Як ти ставишся до військової служби?”. Я відповів “Індиферентно”. Капітан сказзав “Хм.. Ну добре”. І правда, це напевне краще ставлення ніж в більшості призовників. 
І так я сиджу, читаю інтернет, дивлюсь якісь серіали, їм, сиджу, сплю до десятої…
Потім я дивлюсь на інших, розумію що ти або найкращий (по своєму) програміст, або взагалі не програміст, і треба щось з таким індиферентним станом робити. Встаю, біжу. Або записуюсь на самбо. Бо ж потрібно показати тому мішку м’яса що висить на голові, і який змушує її думати про те що потрібно йому, а не про потрібні речі, хто з нас двох головний.
І так я сиджу, читаю інтернет, дивлюсь якісь серіали, їм, сиджу, сплю до десятої…Потім я дивлюсь на інших, розумію що ти або найкращий (по своєму) програміст, або взагалі не програміст, і треба щось з таким індиферентним станом робити. Встаю, біжу. Або записуюсь на самбо. Бо ж потрібно показати тому мішку м’яса що висить на голові, і який змушує її думати про те що потрібно йому, а не про потрібні речі, хто з нас двох головний.
Показую. Як результат – цілий тиждень ходжу як дідо, бо не можу розігнутись. Коли стаю прямо – м’язи в животі натягуються і з’являється відчуття ніби мені хтось дав під дих. І мішок м’яса знову переміг – в п’ятницю я пропустив заняття.
Може все від того що я відтоді відколи попав на кубик ніколи точно не знав чого хочу? Хоча ні, знав…Якось я хотів щоб в мого факультету був найкращий сайт в світі, і навчальні матеріали теж найкращі і доступні по цілому світу. Ну, і от, я вже майже закінчив п’ятий рік навчання, а всі від магістрів до другокурсників як і раніше сплять на лекціях, а потім доганяють ночами перед сесією.
Потім я хотів щоб українська вікі була рівною якщо не німецькій з англійською, то хоча б французькій. І вікіпедія останнім часом дуже і дуже непогано в тому напрямку просувається. Правда чомусь без мене…
Ах, і на початку року я написав що хочу зробити до його кінця:
- Розібратись нарешті з університетом. (Пасивна задача. Якщо сильно не опиратись то вона успішно чи ні, але закінчиться)
- Доперекласти Dive into Python3 (трошки підзабив, треба догяняти. Тут дехто швидше за мене книжку видав. А я навіть перекласти не можу. Агрр!)
- Переписати вікібота на Python3. (50% готово. Треба дотягти до функціональності яка була присутня, і ще додати)
- Пройти курс обробки природної мови в Стенфорді. (забив. Може варто буде хоча б відео передивитись…)
- Зробити таки маленький класний веб-сервіс почавши принаймі з специфікації. Стоїть на місці…
Така от сумна історія. Успішні лише два пункти з п’яти і то один тому що в один момент я просто не витримав те що проект в який я вклав неймовірну купу часу і енергії використовують для розміщення вакансій про зйомки в гей-порно. Ну як таке було терпіти?
Так що ж я насправді хочу? Чим конкретно в собі не задоволений і що хочу змінити? Коли я вже точно знатиму? Грр…
0 коментарі:
Дописати коментар